Разговор с электрическим мозгом







      - Ви дивуєтеся, що отут мало людей? - зі стриманою посмішкою говорить Акимов.- У нас скрізь так. Хімія... Два хлопці в цеху, а продукції напрацьовують за добру тисячу.
      - Це й називається - висока продуктивність праці?
      - А як же інакше? Ми ж хіміки! Не зрячи нас, хіміків, називають людьми професії майбутнього.
      ...Ми в будинку компресорної. Зливаючись у напіврозмите коло, беззвучно обертаються маховики компресорів.
      - Тут одержують рідке повітря,- пояснює Акимов.- И як ви думаєте, для чого? З нього роблять хліб. Не вірите? Можу розповісти, як це робиться.
      Виступав у нас недавно приїжджий цирк. Народу набралося в Палаці культури - не проб'єшся. Виходить на сцену веселий парубок, фокусник, і починає таке показувати - очам своїм не віриш. Те в нього з повітря на долоню кулька падає, то колода карт, те запалена цигарка. Після спектаклю хлопці оточили артиста й запитують: "Як це ви з повітря запалену цигарку дістаєте?" Той пояснює... А хлопці йому: "Ми хліб з повітря робити навчилися - виходить, а от запалені цигарки поки що не виходять".
      Тепер уже артист дивується,- із захопленням продовжує розповідати Акимов.- "Як це хліб з повітря?" Вони йому пояснюють:
      "Справа в тому, що компресорний цех - це тільки частина величезного виробництва азотних добрив. У свій час азот називали мертвим газом, а він, виявляється, саме самий що ні на є живий. Стискають повітря, розділяють його на кисень і азот. І пускають азот у виробництво".
      Це ж Прянишников сказав: "Якби не вода, азот самий могутній",- продовжує увлеченно розповідати Акимов.- Ми з нього аміачні добрива робимо - аміачну селітру й аміачну воду. От чому і говоримо: "Хліб з повітря". Адже добрива на полях - перша справа. Однак ми з вами забовталися,- затурбувався Акимов.- Вас, імовірно, найбільше зацікавить Центральний пост керування? Сьогодні кібернетика пішла в хід почище хімії.