Разговор с электрическим мозгом







      - Хіба так можна, Ніна?! - пручається Кузовкин.- Тобі ще й повірять...
      Мовчить тільки Коля Трошин. Важкі в нього справи: монтаж математичної машини затягається, а на носі заліки у вечірньому інституті. Він обростив, ока червоні - видно, хлопець не висипається.
      От, мабуть, і всі, хто зайнятий монтажем кібернетичної установки.
      Я с інтересом придивляюся до цим хлопцям, звично й спритно орудують в електронних нутрощах ящиків-цегл, забитих усілякими приладами. Мимоволі прислухаюся й до їхньої розмови. Видимо, він почався давно. Я вловлюю тільки клаптики бесіди. Мені хочеться записати їх у блокнот, але професійна звичка журналіста зупиняє мене: ніколи не роби запису на очах у тих, хто говорить.
      - Я догадуюся, звідки надіслали цю розумницю,- говорить Петя Кузовкин, орудуючи паяльником.- З Києва. Говорять, там наша машина працювала, в обчислювальному центрі. Це не що-небудь - машина-енциклопедист!
      - Я от теж хочу знати якнайбільше,- говорить Ніна.- Хоч всю життя вчися - всі тобі мало...
      - Все життя,- грустновато погоджується Коля Трошин.- Тільки от жити хочеться побільше. Хочеться дожити до комунізму - і щоб молодим залишатися.
      - Ишь чого захотів,- бурмоче Кузовкин.
      - А по-моєму, хлопці, ви помиляєтеся,- говорить Микола Іванович.- Наскільки я знаю, машина прибула до нас зовсім не з Києва, а, можливо, з однієї зі станцій наведення космічних кораблів.
      - Це ж просто фантастика,- жваво констатує Кузовкин.
      - А чому б і немає?
      - Бути не може!..- дивуються все.
      - Ой, як цікаво! Невже вона знає, як Гагарін виходив на орбіту? - хвилюється Ніна.- Неможливо повірити... Невже вона чула, як билося його серце, як він дихав там, у космосі?
      Припущення Миколи Івановича викликає бурхливі реакції. Кожний хоче сказати своє слово. Раптом сіро-сталеві цегли електронної машини здобувають для всіх нас несподіване значення.
      - Ну що ж, пускай вона тепер попрацює на Більшу хімію,- говорить Колючи Трошин.- Раз машина така розумна, вуж ми як-небудь навчимо її й нашому справі.