Разговор с электрическим мозгом







      Невеликий згусток сіруватого студенистого речовини, ув'язнений в міцний кістяний панцир,- це мозок. Мозок людини - найбільше чудо, створене природою, чудо, гідне подиву. Воно незрозуміло й дотепер ще таємниче. Можна на долонях удержати цей казковий скарб, яким природа обдарила людину, щоб зробити його Людиною, царем природи.
      Десь тут, серед безладних і хаотичних звивин живої тканини, зберігається й створюється все величне: музика Бетховена й холодний лад математичних розрахунків, тонке відчуття краси й гнівний пафос ненависті й презирства.
      Багато мільйонів років природа шліфувала, вигострювала мозок людини, він перетерплював постійні перетворення на нескінченних сходах еволюції. З темних надр інстинктів мозок вивів людину на світлий, ясний шлях розумної життя, допоміг йому не тільки зрозуміти минуле, осмислити сьогодення, але й передбачати майбутнє.
      Дотепер мозок залишається таємничим. Як проникнути в його глибини - адже він захований природою в кістяний панцир? Мозок такий ранимий, трепетний, ніжний і примхливий, він ніколи не знімає свої панцири, маючи потребу в захисті.
      Мозок завжди залучав думки вчених, стремившихся розшифрувати його життя, пізнати його сутність. Недавно були знайдені останки древньої людини - нашого далекого предка, похованого в печері. І що саме разюче - на черепі були виявлені сліди нескінченно давно проведеної операції. Хтось уже в далекі століття намагався заглянути в таємницю таємниць, може бути, намагався вилікувати древньої людини, відкриваючи черепну коробку, щоб заглянути в мозок.
      Навколо розгадки таємниці мозку бродили шарлатани. У середні століття була створено загадкову науку - френологію. Псевдовчені й учені, щиро стремившиеся розгадати таємницю людського розуму, намагалися створити "карту мозку". Тут по окремих осередках, по окремих поличках були розкладені людські емоції: схильність до мистецтва, потяг до спорту, області любові, релігії. Мозок представлявся скарбничкою бажань і устремлінь.
      Деякі френологи шукали підтвердження своїм домислам. Узимку 1843 року в Манчестері виступав гіпнотизер Спенсер Хол. На очах у поважної публіки він приспав жінку, потім, доторкаючись рукою до тієї або іншої частини її голови, змушував сплячу впадати в екстаз, падати на коліна, колисати неіснуючого ребенка...
      "Я відкрив на карті мозку новий острів - острів Баратария. Це орган молитовного стану людини", - говорив Хол.
      Однак давайте відкинемо містику й релігійні омани. Звернемося до цифрам і даним, які допоможуть нам матеріалістично розповісти про вмістище нашого розуму.