Разговор с электрическим мозгом







      Такими ж шляхами відбувається дізнавання звуків, форми предметів, смаку й заходів.
      Складність аналізу цього процесу ще більше збільшується відсутністю точних даних для деяких каналів інформації.
      Чим виміряти шорсткість каменю, що відчувається дотиком, або сигнали, вступники в мозок від ложки супу?
      Положення ще більше ускладнюється тим, що в багатьох тварин, у риб і комах нюх, наприклад, грає часом більше важливу роль, чим зір. Ми же, говорячи про захід, уживаємо визначення "слабко", "сильно" і навіть точно не знаємо природу його впливу на людину. Те ж можна сказати й про дотику. Але що разюче: навіть при самих бідних каналах інформації мозок людини в стані переробляти цю інформацію й безмежно розширювати її.
      ...Ольга Скороходова в раннім дитинстві втратилася зору й слуху. Але вона навчилася вимовляти слова, хоча для того, щоб управляти їх вимовою, слова потрібно чути. У її розпорядженні залишилося лише три каналу зіткнення з миром: дотик, нюх і смак.
      Вся інформація із зовнішнього миру надходить до неї через дотик. Скороходова читає слова, коли їх пишуть на її долоні. Вона читає книги з опуклими буквами. Розмовляючи з вами, вона не чує вас і себе, але вона говорить правильно, і тільки, може бути, ледве глухуватий, незвичайний голос видає те, що ми маємо справу з людиною, що не може коректувати відтінки своєї мови. Але, спілкуючись із цією людиною, ви не побачите ніякий різниці у світовідчуванні - це робить приголомшливе враження.
      Ольга Скороходова навіть пише вірші. Вірші ці й у житті її теж грають більшу роль, допомагаючи інтелектуальному, всебічному розвитку людини, жорстоко скривдженого природою.
      Історія розповідає нам і про інший випадок.
      З дитинства втратилася американка Олена Келлер слуху й зору. Нелюдською працею зуміла вона перебороти всі свої недоліки. Вона одержала середню освіту, потім вище й нарешті захистила дисертацію на звання доктора філософії.
      Це не тільки особистий подвиг людей, які в труднейших умовах зуміли піднятися до висот людського розвитку, але це й живий приклад колосальних, ще не освоєних можливостей нашого мозку, здатного взаимозаменять окремі свої функції.
      ...Знаменитий французький хімік-мікробіолог Луи Пастер з молодості пережив крововилив у праву половину мозку. Глибина поразки мозку не була відома. Луи Пастеру належать багато чудових відкриттів, він був одним з найбільш видатних учених свого часу. А коли він умер і була розкрита його черепна коробка, виявилося, що половина мозку була повністю атрофована. Всі свої кращі роботи французький учений провів, користуючись тільки одною половиною головного мозку, половиною, що не тільки взяла на себе навантаження атрофованої частини, але й висунула Пастера в ряди всесвітньо відомих учених.