Разговор с электрическим мозгом







      "Вежа Сонця", куди привела ти нас? По яких шляхах підеш ти, гомо сапиенс, владика космосу, атома й генетичного коду?
      И, як розрядка електростатичній напрузі, що нагромадилася, що ми несемо в собі від підніжжя "Дерева життя" до його вершини, ми попадаємо раптом в освітлений коридор. Напис встає перед очима: "Ви будівельники міста майбутнього. Він у вас самих".
      Отож він який, з дитинства романтизований "Місто Сонця". Ми шукаємо його на вершині сонячної вежі, на вершині "Дерева життя" - там, де народжується в борошнах, крові й сльозах сонячне майбутнє людини.
      Це про нього, про майбутнє, нишком зітхає японський роботяга, що пережив сліпучий жах Хіросіми. Про нього, про майбутнє, відверто мріють що обійнялися закохані, удивляючись в округлий овал сонячного лику на білій вежі. ПРО ньому, про майбутнє, всерйоз сперечаються зараз фантасти, пытавшиеся подумки охопити всі аспекти прийдешніх змін миру.
      И як хочеться вірити в повні надії слова Анатоля Франса.
      Це він створив другу природу, що оточує нас сьогодні стрічками автострад, обробленими полями, мозаїкою міст і геометричних штрихів каналів. Це він, Людина, безустанним і неспокійний, розумом і руками своїми перетворив мир у його драматичній пишноті, убогості й багатстві.
      Розум, навіть якщо його пригноблюють і зневажають ним, в остаточному підсумку завжди бере гору, тому що жити без нього неможливо.

      10 травня, неділя
      Учорашня розмова з машиною й думки, які він у мені розбудив, здалися мені дуже цікавими.
      Що ж виходить? Електронно-обчислювальна машина як би робить спробу втрутитися у високі проблеми життя. Вона може висвітлювати ті або інші процеси, що відбуваються в суспільстві, а може бути, і підказувати їхній плин.
      Я порадився по цьому питанню з Миколою Івановичем. Авдюшин анітрошки не зачудувався моїм міркуванням.
      - Більше того,- спробував він мене доповнити,- у західному світі багато уповають сьогодні на кібернетику як на своєрідний вихід з того тупика, в який зайшов капіталізм. Особливо усердствуют у цій області технократи. Вони вважають, що майбутнє людства цілком залежить тільки від розвитку тих або інших галузей науки й техніки, а не від соціальних процесів. Звичайно, вони неправі.
      Увечері я запитав Кибера:
      - Послухай, розумна машина, а тобі ніколи не приходила у твою електронну голову думка трохи розширити границі твоїх можливостей?
      К. Чому немає? Мої можливості визначаються закладеної в мене програмою. Потрібно цитувати гігантів думки? Будь ласка... Потрібно вважати? Це моя справа...
      А. Ну, а як в області аналізу суспільних процесів?
      К. Ерудиції не вистачає. Не заклали її в мою пам'ять.
      А. А як з мистецтвом? ЕОМ вторгається в цю область?
      К. Тут я, мабуть, майже профан. Я можу лише відтворювати ідеї великих діячів мистецтва. А от інші машини можуть і музику складати. Вони і в політику розуміють.