Разговор с электрическим мозгом







      "Ідеальне суспільство прийдешнього, створене комп'ютером,- "Компутопия" - мрія сьогоднішнього дня!"
      Ці слова я прочитав у підніжжя древньої дерев'яної пагоди - одного з дивних павільйонів ЭКСПО-70.
      "Компутопия" - нове слово, що виникло із двох тридцятилітніх: "комп'ютер" - що значить "лічильно-вирішальна машина", і "утопія" - "мрія про прекрасний суспільстві". Не про чи таке суспільство, сконструйованому за допомогою лічильно-вирішальних машин, мріють організатори павільйону "Електроніка", утиснутого в сиву давнину вежі?
      Павільйон-Пагода піднімається над всією мозаїкою виставочних залів. Ця колосальна вежа - точна копія знаменитої пагоди Тодайи, побудованої в 728-749 роках н.е. У ті нескінченно далекі роки будівництво семиэтажной вежі було втіленням мрії древніх буддистів. Таким же втіленням мрії, але вже сучасних промисловців Японії, за задумом фірми, повинен стати павільйон "Компутопия". І якщо для спорудження неодноразово горіла й вежі, що перебудовується, було використано, відповідно до стародавніх письмен, 26723 дерев'яні колоди й 133660 дощок, то для павільйону "Компутопия" треба було, імовірно, ще більшу кількість електронних приладів, реле й транзисторів, покликаних довести велич кібернетики.
      Так, тут їсти чому дивуватися. Ви входите в яскраво освітлений зал. Перед вами, як символ нашого математичного часу, переливається всіма квітами веселки знаменита "стрічка Мебиуса" - кільце з вічно однобічної поверхнею,- як відомо, що задала вченим незліченне число загадок.
      Звідси ви попадаєте до колосального скляного акваріума. Крізь холодну товщу скла семиметрової довжини й четырехметровой ширини перед вашими очима розкривається перша таємниця "Компутопии" - машина-робот, подчиняющаяся голосу людини.

      Ні, не натискання кнопки, не клавіатура й рубильники, а тонкий голосок випадково забрели в заповідну країну електроніки хлопчиська змушує машину виконувати досить складну роботу. Шість різних команд, вимовлених голосом, змушують працювати телекерований грайфер. Та й робота, здавалося б, нескладна - машина перекладає розкидані по сухому дну акваріума кольорові шар" у жовті, червоні, блакитні й зелені циліндри, выстроившиеся в ряд біля мікрофона.
      "Вправо", "уліво", "уперед", "назад", "взяти", "кинути" - от команди на японській, англійській, французькій і німецькій мовах, яким слухняна дивна машина. Досить однієї виразно вимовленої команди, щоб сталеві щупальця чітко й упевнено виконали наказ.
      Але й це ще не все. Машина підкоряється й більше складному наказу.
      - Покласти кулю один у червоний циліндр,- вимовляє хлопчик.
      Електронний робот безпомилково підбирається своєю сталевою рукою до першій кулі. Акуратно бере його, піднімає й несе до червоного циліндра.