Разговор с электрическим мозгом







      Підводячи підсумки, ми з деякою впевненістю можемо говорити про те, що пам'ять є не що інше, як зміна хімічної структури в живих нервових клітках під дією електричних струмів. Причому різні імпульси будуть викликати різну структуру РНК. Таким чином, в одній клітці можуть бути записано й різні повідомлення. Якщо тепер у цю клітку надійде новий електричний імпульс, то відбудеться зворотний процес хімічного розкладання: клітка знову прийде в збуджений стан, що ми називаємо спогадом.
      Ми не можемо затверджувати, що висловлене припущення - незаперечна істина. Багато чого ще неясно в процесі формування людської пам'яті.
      Як же створюється пам'ять у машинах? Де вона розташована, які методи існують для розширення машинної пам'яті і є чи подібність між пам'яттю мозку й пам'яттю машини?
      Сучасні кібернетичні машини мають всілякі методи запам'ятовування. Найбільш простим з них є перфокарта. Це металева картка, на якій у певному порядку пробиті отвори. Кожна дірочка і є пам'ять.
      Згідно із цими отворами машина й буде "запам'ятовувати" цифри й дані, зафіксовані на карті. По тім же принципі діє перфострічка, довжина яке не обмежена й принцип дії її той же самий. Винахід магнітної стрічки, на яку нанесений тонкий шар речовини, здатного намагнічуватися, теж послужило прекрасним засобом для створення машинної пам'яті.
      Думаю, що кожний з нас знаком з магнітофоном. Маленькі ділянки намагнічування, створені на стрічці, можуть зчитуватися, перетворюючись в електричні коливання. А ці коливання за допомогою динаміка стають звуком: музикою, людським голосом і т.д. Машина записує й зчитує с магнітної стрічки пам'яті всі необхідні дані. Стрічка володіє винятковою перевагою - з неї можна зняти до 10000 цифр у секунду. В теперішній час є машини, що включають у себе до ста магнітофонів. Обсяг пам'яті в них - до мільярда знаків. Щоб зрозуміти, що це таке, зрівняємо: в всіх томах "Війни й миру" Л. Толстого всього лише кілька мільйонів знаків.
      Існує також машинна пам'ять на магнітних барабанах. Принципово вона мало відрізняється від пам'яті на стрічці. Це та ж стрічка, але тільки дуже широка й замкнута. Тут цифри записуються по багатьом доріжкам - до 80. На одному барабані можна зберігати до 30 000 чисел. Для того щоб зчитувати цифри с барабана, його обертають із величезною швидкістю - 12000 обертів у хвилину. За час одного оберту зчитуються й записуються всі необхідні дані пам'яті. Це набагато зручніше, ніж запис на стрічці, тому що не вимагає вишукування потрібних даних протягом багатьох сотень метрів стрічки.
      Існує також машинна пам'ять в електростатичних трубках. Зовні трубки нагадують кінескоп телевізора. Тонкий промінь, що направляється магнітом, викликає в тій або іншій крапці екрана електростатичний заряд. Цей заряд і є носієм пам'яті.
      Щоб уважати написане на екрані, промінь повинен потрапити в необхідну крапку цього екрана. Пробігаючи по екрані з величезною швидкістю, він як би знімає з екрана записані числа. Запам'ятовувальний пристрій з декількох десятків електронно-променевих трубок може зберігати понад 2000 чисел.
      На жаль, ця пам'ять недовговічна. Згодом промінь руйнує екран, і машина починає втрачати пам'ять і помилятися.