Разговор с электрическим мозгом







      - Послухай, Кибер, - звернувся я до нього,- за ці дні я познайомився по книгам із твоїми братами й сестрами. І, як говориться, шанобливо зняв перед ними капелюх. Уже дуже здорово ви можете працювати, якщо захочете!
      Я читав, що вже побудовано машини: типографські складачі й навіть метранпажі - ті, хто верстає газети й журнали. У мене навіть виникли побоювання за свою професію. Незабаром ви статті писати навчитеся.
      К. Якщо нас змусять, ми можемо попрацювати й за журналіста, тільки дайте нам необхідну програму.
      А. Що ж повинне бути в цій програмі? Перелік питань для типового інтерв'ю, елементарне знання тієї області, куди вторгається журналіст, дві-три біографії, два-три історичних анекдоти й сміливе передбачення завтрашнього дня...
      К. Ні, це ще не все... У програму журналіста треба закласти індивідуальність автора. Без її всі репортажі будуть походити один на одного.
      А. Виходить, поняття талант не входить у рамки машинного розуму?
      К. Не кривдьте мене. Може бути, я саме талановитий Кибер. І це ваша провина - вина людей, що склали програму для мене, у тім, що я не можу розгорнутися.
      "Ну що ж, постараюся розібратися у ваших можливостях",- подумав я, сідаючи за книги.